Категория: Инструкции
діюча речовина: кветіапін;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг, 100 мг або 200 мг кветіапіну фумарату еквівалентно кветіапіну;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; повідон K29-32; кальцію гідрофосфат дигідрат; натрію крохмальгліколят (тип А); лактоза моногідрат; магнію стеарат;
для 25 мг: оболонка Opadry II Pink 33G34594 (гіпромелоза 6cP; титану діоксид (Е 171); лактоза моногідрат; макрогол 3350; триацетин; заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червоний (Е 172));
для 100 мг: оболонка Opadry II Yellow 33G32578 (гіпромелоза 6cP; титану діоксид (Е 171); лактоза моногідрат; макрогол 3350; триацетин; заліза оксид жовтий (Е 172));
для 200 мг: оболонка Орadry II White 33G28435 (гіпромелоза 6cP; титану діоксид (Е 171); лактоза моногідрат; макрогол 3350; триацетин).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг: світло-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі, з написом Q з одного боку;
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг: жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з написом Q з одного боку;
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг: білого кольору, овальні, двоопуклі, з написом Q з одного боку.
Код АТХ N05A H04.
Кветиксол – атиповий антипсихотичний препарат, що взаємодіє з різними типами нейротрансмітерних рецепторів. Кветіапін має вищу спорідненість з рецепторами серотоніну (5-НТ 2 ), ніж з рецепторами допаміну (D 1 і D 2 ) у головному мозку, має високу спорідненість з гістаміновими та альфа 1 -адренорецепторами, але меншу спорідненість з альфа 2 -адренорецепторами. Вплив кветіапіну на рецептори 5-НТ 2 і D 2 триває до 12 годин, що підтверджується даними позитронно-емісійної томографії. Кветіапін не має спорідненості з М-холінорецепторами та бензодіазепіновими рецепторами. Кветиксол проявляє антипсихотичну активність.
При вивченні екстрапірамідних симптомів у ході експерименту було встановлено, що кветіапін спричиняє лише слабку каталепсію при введенні дози, яка ефективно блокує допамінові D 2 -рецептори. Кветіапін обумовлює селективне зниження активності мезолімбічних А10 допамінергічних нейронів порівняно з А9 нігростріальними моторними нейронами. Частота розвитку екстрапірамідних симптомів при застосуванні кветіапіну в дозі 75–750 мг/добу не відрізняється від такої при застосуванні плацебо або антихолінергічних препаратів.
Кветіапін не зумовлює підвищення рівня пролактину в сироватці крові.
При пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується та активно метаболізується. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність кветіапіну. Приблизно 83 % кветіапіну зв’язується з білками плазми. Пікова молярна концентрація у рівноважному стані активного метаболіту N-дезалкіл кветіапіну становить 35 % такої, що спостерігається для кветіапіну. Періоди напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становлять приблизно 7 та 12 годин відповідно.
Кветіапін є ефективним при застосуванні двічі на добу. Дослідження із застосуванням позитронно-емісійної томографії щодо збереження завантаженості рецепторів 5HT 2 та D 2 впродовж 12 годин після прийому дози кветіапіну також це підтверджують.
Фармакокінетика кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну є лінійною у межах рекомендованих доз. Кінетика кветіапіну не відрізняється у чоловіків та жінок.
Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку приблизно на 30-50 % нижчий, ніж у дорослих віком 18-65 років.
Середній плазмовий кліренс кветіапіну був зниженим приблизно на 25 % у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,7Зм 2 ) та у пацієнтів з печінковою недостатністю (стабільний алкогольний цироз), проте індивідуальні величини кліренсу знаходяться в межах, характерних для здорових людей. З сечею виводиться менше 5 % середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного плазмового метаболіту N-дезалкілкветіапіну.
Кветіапін активно метаболізується в печінці. Використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше ніж 5 % кветіапіну не метаболізується та виводиться в незміненому стані із сечею або фекаліями. Приблизно 73 % радіоактивної мітки виводиться з сечею та 21 % - з фекаліями.
Дослідження in vitro встановили, що CYРЗА4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, опосередкований цитохромом Р450. N-дезалкілкветіапін в основному утворюється та виводиться за допомогою CYP 3A4.
Одночасне застосування з кетоконазолом призводить до підвищення C max та AUC кветіапіну на 235 % та 522 % відповідно, з належним зниженням середнього кліренсу на 84 % при пероральному прийомі. Середній період напіввиведення кветіапіну збільшився з 2,6 до 6,8 години, проте середнє значення максимального періоду напіввиведення (t max ) залишилося незміненим.
Кветіапін та декілька його метаболітів (включаючи N-дезалкілкветіапін) мають слабку пригнічувальну активність відносно ферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4 in vitro. Пригнічення CYP in vitro спостерігається лише при концентраціях, що майже в 5-50 разів перевищують ті, що спостерігаються при застосуванні доз 300-800 мг/добу у людини. З огляду на отримані in vitroрезультати, не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно значимого пригнічення метаболізму іншого препарату, метаболізм якого залежить від цитохрому Р450.
Лікування шизофренії. Лікування маніакальних епізодів, що пов¢язані з біполярним розладом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Зважаючи на те, що кветіапін в першу чергу діє на центральну нервову систему, Кветиксол слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.
Фармакокінетика літію не змінювалась при його одночасному застосуванні з Сероквелєм.
Фармакокінетика вальпроєвої кислоти та кветіапіну не змінювалась до клінічно значимого ступеня при їх одночасному застосуванні у формі вальпроату семінатрію (також відомого як дивалпроекс натрій (USAN) та Кветиксолу (кветіапіну фумарату). Вальпроат семінатрій є стабільною комплексною сполукою, що складається з натрію вальпроату та вальпроєвої кислоти у молярному співвідношенні 1:1.
Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінювалася після його одночасного застосування з нейролептиками рисперидоном або галоперидолом. Проте одночасне застосування Кветиксолу та тіоридазину спричинювало збільшення кліренсу кветіапіну.
Кветіапін не індукував системи печінкових ферментів, що беруть участь у метаболізмі антипірину. Проте у ході дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (яка вимірювалась за площею AUC) до рівня, що становив в середньому 13 % експозиції під час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можливе зниження концентрації в плазмі, а отже, для кожного пацієнта залежно від клінічної відповіді слід розглядати необхідність збільшення дози Кветиксолу. Слід зауважити, що максимальна рекомендована доза Кветиксолу становить 750 мг/добу для лікування шизофренії та 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів, що асоціюються з біполярним розладом. Можливість тривалої терапії високими дозами слід розглядати лише після ретельного оцінювання співвідношення користь-ризик для кожного окремого пацієнта.
Супутнє застосування Кветиксолу з фенітоїном (ще одним індуктором мікросомального ферменту) спричинювало підвищення кліренсу кветіапіну. Пацієнтам, які одночасно приймають Кветиксол та фенітоїн або інші індуктори печінкового ферменту (наприклад барбітурати, рифампіцин та ін.), можуть бути потрібні підвищені дози Кветиксолу для підтримання контролю над психотичними симптомами. У разі відміни фенітоїну або карбамазепіну, або інших індукторів печінкового ферменту або при їх заміні неіндуктором (наприклад натрію вальпроатом) може бути потрібно знизити дозу Кветиксолу.
CYРЗА4 є ключовим ферментом, що бере участь у метаболізмі кветіапіну, який опосередкований цитохромом Р450. Фармакокінетика кветіапіну не змінювалася після одночасного застосування з циметидином, відомим інгібітором ферменту Р450. Фармакокінетика кветіапіну незначно змінювалася після його одночасного застосування з антидепресантами іміпраміном (відомим інгібітором CYP2D6) або флуоксетином (відомим інгібітором CYРЗА4 та CYP2D6). Проте слід бути обережними при одночасному застосуванні Кветиксолу з сильними інгібіторами CYРЗА4 (такими як азаловмісні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики та інгібітори протеази).
Кветиксол слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі встановленими серцево-судинними та церебро-васкулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до гіпотензії.
Кветиксол може спричинити ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, що у пацієнтів літнього віку спостерігається частіше, ніж у пацієнтів молодшого віку.
Не виявлено взаємозв’язку застосування кветіапіну зі стійким збільшенням інтервалу QTc. Однак як і при застосуванні інших антипсихотичних лікарських засобів при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QTc, необхідно дотримуватися обережності, особливо це стосується пацієнтів літнього віку.
Не було різниці між частотою виникнення судом у пацієнтів, що приймали кветіапін, та у тих, хто приймав плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережними при призначенні препарату пацієнтам із судомами в анамнезі.
Екстрапірамідні симптоми та тардитивна (пізня) дискінезія
Як і інші антипсихотичні препарати, Кветиксол може спричиняти тардитивну дискінезію та екстрапірамідні симптоми після довготривалого лікування. При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування препарату.
Злоякісний нейролептичний синдром
Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з лікуванням антипсихотичними препаратами, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміну психічного стану, ригідність м’язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому разі слід припинити застосування препарату та розпочати відповідне лікування.
Повідомлялося про тяжку нейтропенію (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10 9 /л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали впродовж кількох місяців після початку терапії кветіапіном. Очевидної дозозалежності немає. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають зниження числа лейкоцитів, що спостерігалося раніше, та наявність в анамнезі нейтропенії, спричиненої лікарськими засобами. Застосування кветіапіну пацієнтам з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10 9 /л слід припинити. Необхідно спостерігати за пацієнтами щодо виявлення у них симптомів інфекції та стежити за кількістю нейтрофілів (доки вона не буде перевищувати 1,5 х 10 9 /л).
Раптове припинення прийому препарату
Після раптового припинення лікування високими дозами антипсихотичних препаратів дуже рідко були описані гострі симптоми відміни, такі як нудота, блювання та безсоння. Повідомлялося про рецидиви психотичних симптомів та появу таких розладів, як мимовільні рухи (наприклад акатизія, дистонія та дискінезія). Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату як мінімум від одного до двох тижнів.
Див. також розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”.
Одночасне застосування кветіапіну з індукторами печінкового ферменту, такими як карбамазепін, може суттєво знижувати системний вплив кветіапіну. Залежно від клінічної відповіді на лікування можуть бути потрібні вищі дози Кветиксолу при його застосуванні одночасно з індуктором печінкового ферменту.
При одночасному застосуванні препаратів, які є потужними інгібіторами CYP3A4 (такими як азаловмісні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики та інгібітори протеази), концентрація кветіапіну в плазмі може бути значно вищою, ніж та, що спостерігалася у пацієнтів під час клінічних дослідженнь. Тому слід застосовувати нижчі дози Кветиксолу. Особливу увагу слід приділяти літнім та ослабленим пацієнтам. Для всіх пацієнтів слід індивідуально оцінювати співвідношення ризик-користь.
Під час лікування кветіапіном повідомлялося про випадки гіперглікемії або загострення цукрового діабету, що існував раніше. Пацієнтам, які страждають на діабет, або пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг.
Пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією
Кветиксол не схвалений для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.
У хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення майже в 3 рази ризику виникнення небажаних цереброваскулярних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Кветіапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю факторів ризику розвитку інсульту.
Вплив на печінку
У разі розвитку жовтяниці застосування Кветиксолу слід припинити.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних не встановлені. Тому під час вагітності Кветиксол слід призначати лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Ступінь виділення кветіапіну в грудне молоко невідомий. Тому жінкам необхідно рекомендувати припинити годування груддю під час прийому препарату Кветиксол.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортом та працювати з небезпечними механізмами, оскільки Кветиксол може спричинити сонливість.
Спосіб застосування та дози
Кветиксол слід застосовувати дорослим 2 рази на добу незалежно від прийому їжі.
Для лікування шизофренії
Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг
(2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день).
Починаючи з 4-го дня і надалі дозу слід титрувати до меж звичайної ефективної дози 300-450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах 150-750 мг на добу.
Для лікування маніакальних епізодів, що пов¢язані з біполярним розладом
Для монотерапії або для доповнення терапії стабілізаторами настрою загальна добова доза протягом перших чотирьох днів терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) та 400 мг (4-й день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно із збільшенням дози не більше ніж на 200 мг на добу.
Особи літнього віку
Як і інші антипсихотичні препарати, Кветиксол слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо на початку лікування. Лікування Кветиксолом пацієнтів літнього віку слід починати з дози 25 мг/добу. Дозу слід підвищувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка, вірогідно, буде нижчою, ніж для пацієнтів молодшого віку.
Порушення функції печінки та нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки при пероральному прийомі кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25 %. Кветіапін значною мірою метаболізується у печінці, тому Кветиксол слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі встановленою печінковою недостатністю.
Пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю лікування Кветиксолом слід починати з дози 25 мг на добу. Дозу слід підвищувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози.
Безпека та ефективність застосування препарату для лікування дітей (віком до 18 років) не досліджувалися, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.
Дані про передозування кветіапіну обмежені. Описано застосування кветіапіну в дозі, що перевищувала 20 г; летальних випадків зафіксовано не було, пацієнти одужували без наслідків. Після широкого впровадження препарату в медичну практику були дуже рідкісні повідомлення про передозування кветіапіну, результатом якого була смерть або кома, або подовження QT.
Пацієнти із захворюваннями серцево-судинної системи можуть бути у групі підвищеного ризику щодо наслідків передозування.
У цілому симптоми, про які повідомлялося, були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.
Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У разі тяжкої інтоксикації слід розглянути необхідність застосування різнонаправлених заходів та рекомендуються процедури інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легенів, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи.
Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість (може виникнути у перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні), головний біль, естрапірамідні симптоми, втрата свідомості, судоми, синдром неспокійних ніг, дизартрія, дискінезія.
З боку травної системи: сухість у роті, запор, диспепсія, дисфагія.
З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, еозинофілія¸ тромбоцитопенія, нейтропенія.
З боку органів зору: затуманення зору.
З боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму, тахікардія, ортостатична гіпотензія (особливо на початку лікування).
З боку дихальної системи: риніт
З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактична реакція.
З боку гепатобіліарної системи: гепатит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: пріапізм.
З боку метаболізму: дуже рідко – загострення цукрового діабету.
З боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк.
Загальні порушення: симптоми відміни (припинення прийому препарату), астенія легкого ступеня, збільшення маси тіла (виникає переважно протягом перших тижнів лікування), периферичний набряк, злоякісний нейролептичний синдром.
Зміни лабораторних показників: підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ), зниження числа нейтрофілів, підвищення глюкози крові до гіперглікемічних рівнів, підвищення рівнів гамма-ГТ, підвищення рівнів тригліцеридів сироватки крові не натще, підвищення загального холестерину, підвищення рівня креатинфосфокінази.
При лікуванні кветіапіном спостерігалось незначне дозозалежне зниження рівнів тиреоїдного гормону, особливо загального Т 4 та вільного Т 4. Зниження загального та вільного Т 4 було максимальним протягом перших двох-чотирьох тижнів лікування кветіапіном без подальшого зниження при довготривалому лікуванні. Майже в усіх випадках припинення лікування призводило до відновлення рівнів загального та вільного Т 4 незалежно від тривалості лікування. Менші зниження рівнів загального Т 3 та оборотного Т 3 спостерігалися лише при більш вищих дозах. Рівні тироксинзв'язуючого глобуліну (ТЗГ) залишалися незміненими та загалом відповідні підвищення тиреотропного гормону (ТТГ) не спостерігалися.
Як і інші антипсихотичні препарати, Кветиксол може спричиняти подовження інтервалу QTc.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 º С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці картонній.
Кветиксол - атипичный антипсихотический препарат, взаимодействует с различными типами нейротрансмиттерных рецепторов. Кветиапин имеет более высокое сродство к рецепторам серотонина (5-НТ 2 ), чем с рецепторами допамина (D 1 и D 2 ) в головном мозге, имеет высокое сродство к гистаминовым и альфа 1 -адренорецепторами, но меньшее сродство с альфа 2 -адренорецепторами. Влияние кветиапина на рецепторы 5-НТ 2 и D 2 продолжается до 12 часов, что подтверждается данными позитронно-эмиссионной томографии. Кветиапин не имеет родства с М-холинорецепторами и бензодиазепиновыми рецепторами. Кветиксол проявляет антипсихотическое активность.
При изучении экстрапирамидных симптомов в ходе эксперимента было установлено, что кветиапин вызывает лишь слабую каталепсию при введении дозы, которая эффективно блокирует допаминовые D 2рецепторы. Кветиапин обусловливает селективное снижение активности мезолимбических А10 допаминергических нейронов по сравнению с А9 нигростриальнимы моторными нейронами. Частота развития экстрапирамидных симптомов при применении кветиапина в дозе 75-750 мг / сут не отличается от таковой при применении плацебо или антихолинергических препаратов.
Кветиапин не вызывает повышения уровня пролактина в сыворотке крови.
Фармакокинетика .
При пероральном применении кветиапин хорошо всасывается и активно метаболизируется. Прием пищи не оказывает значительного влияния на биодоступность кветиапина. Примерно 83% кветиапина связывается с белками плазмы. Пиковая молярная концентрация в равновесном состоянии активного метаболита N-дезалкил кветиапина составляет 35% такой, что наблюдается для кветиапина. Периоды полувыведения кветиапина и N-дезалкилкветиапину составляют примерно 7 и 12 часов соответственно.
Кветиапин эффективен при применении дважды в сутки. Исследования с применением позитронно-эмиссионной томографии по сохранению загруженности рецепторов 5HT 2 и D 2 в течение 12 часов после приема дозы кветиапина также это подтверждают.
Фармакокинетика кветиапина и N-дезалкилкветиапину является линейной в пределах рекомендуемых доз.Кинетика кветиапина не отличается у мужчин и женщин.
Средний клиренс кветиапина у пациентов пожилого возраста примерно на 30-50% ниже, чем у взрослых в возрасте 18-65 лет.
Средний плазменный клиренс кветиапина был сниженным приблизительно на 25% у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл / мин / 1,7Зм 2 ) и у пациентов с печеночной недостаточностью (стабильный алкогольный цирроз), однако индивидуальные величины клиренса находятся в пределах, характерных для здоровых людей. С мочой выводится менее 5% средней молярной фракции дозы свободного кветиапина и активного плазменного метаболита N-дезалкилкветиапину.
Кветиапин активно метаболизируется в печени. Использование радиоактивно меченого кветиапина выявило, что менее 5% кветиапина не метаболизируется и выводится в неизмененном виде с мочой или калом. Приблизительно 73% радиоактивности выводится с мочой и 21% - с фекалиями.
Кветиапин и несколько его метаболитов (включая N-дезалкилкветиапин) имеют слабую угнетающее активность относительно ферментов цитохрома Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 и ЗА4 in vitro. Угнетение CYP In Vitro наблюдается только при концентрациях, что почти в 5-50 раз превышают те, что наблюдаются при применении доз 300-800 мг / сутки у человека. Учитывая полученные in vitro результаты, не следует ожидать, что одновременное назначение кветиапина с другими препаратами приведет к клинически значимому угнетению метаболизма другого препарата, метаболизм которого зависит от цитохрома Р450.
Показания к применению:
Препарат Кветиксол предназначен для лечения шизофрении, маниакальных эпизодов, связанных с биполярным расстройством.
Способ применения:
Кветиксол следует применять взрослым 2 раза в сутки независимо от приема пищи.
Взрослые для лечения шизофрении .
Общая суточная доза в течение первых 4 дней терапии составляет 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) и 300 мг (4-й день).
Начиная с 4-го дня и в дальнейшем дозу следует титровать до границ обычной эффективной дозы 300-450 мг в сутки. В зависимости от клинической эффективности и индивидуальной переносимости лечения дозу можно корректировать в пределах 150-750 мг в сутки.
Для лечения маниакальных эпизодов, связанных с биполярным расстройством
Для монотерапии или для дополнения терапии стабилизаторами настроения общая суточная доза в течение первых четырех дней терапии составляет 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) и 400 мг (4-й день). Дальнейшее повышение дозы до 800 мг в сутки на 6-й день должно происходить поэтапно с увеличением дозы не более чем на 200 мг в сутки.
Лица пожилого возраста
Как и другие антипсихотические препараты, Кветиксол следует с осторожностью применять пациентам пожилого возраста, особенно в начале лечения. Лечение Кветиксолом пациентов пожилого возраста следует начинать с дозы 25 мг / сут. Дозу следует повышать ежедневно на 25-50 мг / сут до достижения эффективной дозы, которая, вероятно, будет ниже, чем для пациентов младшего возраста.
Нарушение функции печени и почек
У пациентов с нарушением функции почек или печени при пероральном приеме клиренс кветиапина уменьшается приблизительно на 25%. Кветиапин в значительной мере метаболизируется в печени, поэтому Кветиксол следует с осторожностью применять пациентам с установленной печеночной недостаточностью.
Пациентам с почечной или печеночной недостаточностью лечение Кветиксолом следует начинать с дозы 25 мг в сутки. Дозу следует повышать ежедневно на 25-50 мг / сут до достижения эффективной дозы.
Побочные действия:
Со стороны нервной системы: головокружение, сонливость (может в первые две недели лечения и, как правило, исчезает при длительном применении), головная боль, естрапирамидни симптомы, потеря сознания, судороги, синдром беспокойных ног, дизартрия, дискинезия.
Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, запор, диспепсия, дисфагия.
Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, еозинофилия¸ тромбоцитопения, нейтропения.
Со стороны органов зрения: затуманивание зрения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нарушения сердечного ритма, тахикардия, ортостатическая гипотензия (особенно в начале лечения).
Со стороны дыхательной системы: ринит
Со стороны иммунной системы: гиперчувствительность, анафилактические реакции.
Со стороны пищеварительной системы: гепатит.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: приапизм.
Со стороны метаболизма: очень редко - обострение сахарного диабета.
Со стороны кожи: синдром Стивенса-Джонсона, ангионевротический отек.
Общие нарушения: симптомы отмены (прекращения приема препарата), астения легкой степени, увеличение массы тела (возникает преимущественно в течение первых недель лечения), периферический отек, злокачественный нейролептический синдром.
Изменения лабораторных показателей: повышение уровня сывороточных трансаминаз (АЛТ, АСТ), снижение числа нейтрофилов, повышение глюкозы крови к гипергликемических уровней, повышение уровня гамма-ГТ, повышение уровня триглицеридов сыворотки крови не натощак, повышение общего холестерина, повышение уровня КФК.
При лечении кветиапином наблюдалось незначительное дозозависимое снижение уровней тиреоидного гормона, особенно общего Т 4 и свободного Т 4. Снижение общего и свободного Т 4 было максимальным в течение первых двух-четырех недель лечения кветиапином без дальнейшего снижения при длительном лечении. Почти во всех случаях прекращения лечения приводило к восстановлению уровней общего и свободного Т 4 независимо от продолжительности лечения. Меньшие снижение уровней общего Т 3 и оборотного Т 3 наблюдались лишь при более высоких дозах. Уровни тироксинсвязывающего глобулина (ТСГ) оставались неизмененными и вообще соответствующие повышения тиреотропного гормона (ТТГ) не наблюдалось.
Как и другие антипсихотические препараты, Кветиксол может вызвать удлинение интервала QTc.
Противопоказания :
Противопоказаниями к применению препарата Кветиксол являются: повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата; одновременный прием ингибиторов цитохрома Р450, таких как ингибиторы ВИЧ-протеаз, азоловмисних противогрибковых препаратов, эритромицина, кларитромицина и нефазодона.
Беременность :
Безопасность и эффективность применения препарата Кветиксол для лечения беременных не установлены.Поэтому во время беременности Кветиксол следует назначать только тогда, когда ожидаемая польза превышает потенциальный риск.
Степень выделения кветиапина в грудное молоко неизвестен. Поэтому женщинам необходимо рекомендовать прекратить кормление грудью во время приема препарата Кветиксол.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами:
Учитывая, что кветиапин в первую очередь действует на центральную нервную систему, Кветиксол следует с осторожностью применять в комбинации с другими препаратами, обладают подобным действием, и с алкоголем.
Фармакокинетика лития не изменялась при одновременном применении с Сероквель.
Фармакокинетика вальпроевой кислоты и кветиапина без изменений до клинически значимого степени при их одновременном применении в форме вальпроата семинатрию (также известного как дивалпроекс натрий (USAN) и Кветиксолу (кветиапина фумарата). Вальпроат семинатрий стабильна комплексной соединением, состоящий из натрия вальпроата и вальпроевой кислоты в молярном соотношении 1: 1.
Фармакокинетика кветиапина существенно не изменялась после его одновременного применения с нейролептиками рисперидоном или галоперидолом. Однако одновременное применение Кветиксолу и тиоридазина вызывало увеличение клиренса кветиапина.
Кветиапин не индуцировал системы печеночных ферментов, участвующих в метаболизме антипирина.Однако в ходе исследования многократного применения дозы для оценки фармакокинетики кветиапина, который назначали до и во время лечения карбамазепином (индуктором печеночного фермента), одновременное применение карбамазепина существенно повышало клиренс кветиапина. Это повышение клиренса снижало системную экспозицию кветиапина (которая измерялась по площади AUC) до уровня, составлявшего в среднем 13% экспозиции при применении самого кветиапина, хотя у некоторых пациентов наблюдался больший эффект. Вследствие этого взаимодействия возможно снижение концентрации в плазме, а следовательно, для каждого пациента в зависимости от клинического ответа следует рассматривать необходимость увеличения дозы Кветиксолу. Следует заметить, что максимальная рекомендуемая доза Кветиксолу составляет 750 мг / сут для лечения шизофрении и 800 мг / сут для лечения маниакальных эпизодов, ассоциированных с биполярным расстройством. Возможность длительной терапии высокими дозами следует рассматривать только после тщательного оценивания соотношение польза-риск для каждого отдельного пациента.
Одновременное применение Кветиксолу с фенитоином (еще одним индуктором микросомального фермента) вызывало повышение клиренса кветиапина. Пациентам, которые одновременно принимают Кветиксол и фенитоин или другие индукторы печеночного фермента (например барбитураты, рифампицин и др.), Могут потребоваться повышенные дозы Кветиксолу для поддержания контроля над психотическими симптомами. В случае отмены фенитоина или карбамазепина или других индукторов печеночного фермента или при их замене неиндуктором (например натрия вальпроатом) может потребоваться снизить дозу Кветиксолу.
CYРЗА4 является ключевым ферментом, участвующим в метаболизме кветиапина, который опосредован цитохромом Р450. Фармакокинетика кветиапина не менялась после одновременного применения с циметидином, известным ингибитором фермента Р450. Фармакокинетика кветиапина незначительно менялась после его одновременного применения с антидепрессантами имипрамином (известным ингибитором CYP2D6) или флуоксетином (известным ингибитором CYРЗА4 и CYP2D6). Однако следует быть осторожными при одновременном применении Кветиксолу с сильными ингибиторами CYРЗА4 (такими как азаловмисни противогрибковые препараты, макролидные антибиотики и ингибиторы протеазы).
Передозировка :
Данные о передозировке Кветиксола ограничены. Описано применение кветиапина в дозе, превышающей 20 г; летальных случаев зафиксировано не было, пациенты выздоравливали без последствий. После широкого внедрения препарата в медицинскую практику были очень редки сообщения о передозировке кветиапина, результатом которого была смерть или кома, или удлинение QT.
Пациенты с заболеваниями сердечно-сосудистой системы могут быть в группе повышенного риска последствий передозировки.
В целом симптомы, о которых сообщалось, были следствием усиления известных фармакологических эффектов препарата, таких как сонливость и седация, тахикардия и артериальная гипотензия.
Специфического антидота к кветиапина нет. В случае тяжелой интоксикации следует рассмотреть необходимость применения разнонаправленных мероприятий и рекомендуются процедуры интенсивной терапии, включая восстановление и поддержание проходимости дыхательных путей, обеспечение адекватной оксигенации и вентиляции легких, мониторинг и поддержку деятельности сердечно-сосудистой системы.
Тщательный медицинский контроль и мониторинг должны продолжаться до полного выздоровления пациента.
Условия хранения:
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 º С.
Хранить в недоступном для детей месте.
Форма выпуска:
Кветиксол - таблетки, покрытые пленочной оболочкой .
По 25 мг: светло-оранжевого цвета, круглые, двояковыпуклые, с надписью Q с одной стороны;
По 100 мг желтого цвета, круглые, двояковыпуклые, с надписью Q с одной стороны;
По 200 мг: белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с надписью Q с одной стороны.
По 10 таблеток в блистере, по 3 блистера в пачке картонной.
Состав :
1 таблетка, покрытая оболочкой, Кветиксол содержит 25 мг, 100 мг или 200 мг кветиапина фумарата эквивалентно кветиапина.
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая повидон K29-32; кальция гидрофосфат дигидрат; натрия крахмала (тип А); лактоза; магния стеарат.
Для 25 мг оболочка Opadry II Pink 33G34594 (гипромеллоза 6cP, титана диоксид (Е 171), лактоза моногидрат макрогол 3350; триацетин; железа оксид желтый (Е172); железа оксид красный (Е 172)).
Для 100 мг оболочка Opadry II Yellow 33G32578 (гипромеллоза 6cP, титана диоксид (Е 171), лактоза моногидрат макрогол 3350; триацетин; железа оксид желтый (Е172)).
Для 200 мг оболочка Орadry II White 33G28435 (гипромеллоза 6cP, титана диоксид (Е 171), лактоза моногидрат макрогол 3350; триацетин).
Дополнительно :
Сердечно-сосудистые заболевания
Кветиксол следует с осторожностью применять пациентам с установленными сердечно-сосудистыми и цереброваскулярными заболеваниями или другими состояниями, которые могут привести к гипотензии.
Кветиксол может вызвать ортостатическую гипотензию, особенно в начале титрования дозы у пациентов пожилого возраста наблюдается чаще, чем у пациентов младшего возраста.
Не выявлено взаимосвязи применения кветиапина с устойчивым увеличением интервала QTc. Однако как и при применении других антипсихотических лекарственных средств при назначении кветиапина одновременно с препаратами, которые удлиняют интервал QTc, необходимо соблюдать осторожность, особенно это касается пациентов пожилого возраста.
Судороги
Не было разницы между частотой возникновения судорог у пациентов, принимавших кветиапин, и у тех, кто принимал плацебо. Как и при лечении другими антипсихотическими препаратами, рекомендуется быть осторожными при назначении препарата пациентам с судорогами в анамнезе.
Экстрапирамидные симптомы и тардитивна (поздняя) дискинезия
Как и другие антипсихотические препараты, Кветиксол может вызывать тардитивну дискинезию и экстрапирамидные симптомы после длительного лечения. При появлении признаков и симптомов тардитивнои дискинезии следует рассмотреть вопрос о необходимости снижения дозы или отмены препарата.
Злокачественный нейролептический синдром
Злокачественный нейролептический синдром может быть связан с лечением антипсихотическими препаратами, включая кветиапин. Клинические проявления включают гипертермию, изменение психического состояния, ригидность мышц, вегетативную нестабильность и повышение уровня КФК. В таком случае следует прекратить применение препарата и начать соответствующее лечение.
Тяжелая нейтропения
Сообщалось о тяжелой нейтропенией (количество нейтрофилов <0,5 х 10 9 / л). Большинство случаев тяжелой нейтропении возникали в течение нескольких месяцев после начала терапии кветиапином.Очевидной дозозависимости нет. Возможные факторы риска возникновения нейтропении включают снижение числа лейкоцитов, наблюдавшееся ранее, и наличие в анамнезе нейтропении, вызванной лекарственными средствами. Применение кветиапина пациентам с количеством нейтрофилов <1,0 х 10 9 / л следует прекратить. Необходимо наблюдать за пациентами для выявления у них симптомов инфекции и следить за количеством нейтрофилов (пока она не будет превышать 1,5 х 10 9 / л).
Внезапное прекращение приема препарата
После внезапного прекращения лечения высокими дозами антипсихотических препаратов очень редко были описаны острые симптомы отмены, такие как тошнота, рвота и бессонница. Сообщалось о рецидивах психотических симптомов и появление таких расстройств, как непроизвольные движения (например акатизия, дистония и дискинезия). Поэтому рекомендуется постепенное прекращение приема препарата как минимум от одной до двух недель.
Одновременное применение кветиапина с индукторами печеночного фермента, такими как карбамазепин, может существенно снижать системное влияние кветиапина. В зависимости от клинического ответа на лечение могут потребоваться более высокие дозы Кветиксолу при его одновременном применении с индуктором печеночного фермента.
При одновременном применении препаратов, которые являются мощными ингибиторами CYP3A4 (такими как азаловмисни противогрибковые препараты, макролидные антибиотики и ингибиторы протеазы), концентрация кветиапина в плазме может быть значительно выше, чем та, что наблюдалась у пациентов во время клинических исследований. Поэтому следует применять более низкие дозы Кветиксолу. Особое внимание следует уделять пожилым и ослабленным пациентам. Для всех пациентов следует индивидуально оценивать соотношение риск-польза.
Гипергликемия
Во время лечения кветиапином сообщалось о случаях гипергликемии или обострения сахарного диабета, существовавший ранее. Пациентам, страдающим диабетом или пациентам с факторами риска развития сахарного диабета рекомендуется проводить соответствующий клинический мониторинг.
Пациенты пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией
Кветиксол не одобрен для лечения психоза, связанного с деменцией.
У больных деменцией при применении некоторых атипичных антипсихотиков наблюдалось повышение почти в 3 раза риска возникновения нежелательных цереброваскулярных явлений. Механизм такого повышения риска неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других антипсихотиков или для других категорий пациентов. Кветиапин следует применять с осторожностью пациентам с наличием факторов риска развития инсульта.
Влияние на печень
В случае развития желтухи применения Кветиксолу следует прекратить.
